Передгір'я Гілсбреда

Поки північний Лордерон гниє під пошестю Погибелі, Гілсбред лишається напрочуд зеленим. Його пологі пасовища, соснові гаї й діючі ферми дають мандрівникам рідкісну змогу побачити, яким було королівство до Третьої війни. Та цей мирний вигляд оманливий. Тихими полями й сільськими дорогами раз у раз прокочуються озброєні патрулі, найманці-ренегати й звірі-падальники. Те, що мало бути житницею Лордерона, стало натомість його найспірнішим прикордонням.

Політичне серце Гілсбреда визначають дві вкорінені твердині. На півдні, на узбережжі, лежить Саутшор — прихисток Альянсу, населений людьми-біженцями й вояками, затято відданими Альянсу. На півночі стоїть Таррен Мілл — колись тихе людське хліборобське село, яке винищила Погибель, а згодом Відступники укріпили як свій найпівденніший гарнізон. Відкрита місцевість між двома поселеннями відома на весь Азерот як нещадна смуга смерті, де герої Альянсу й Орди ведуть нескінченні сутички за владу над краєм.

Історія насильства в Гілсбреді сягає глибоко. Під час Другої війни його узбережжя й пагорби бачили перші масштабні зіткнення Великого Альянсу зі Старою Ордою. Пізніше у Твердині Дурнгольд був табір для інтернованих, де виріс Тралл, перш ніж очолити повстання орків. Сьогодні Дурнгольд лежить у руїнах, захоплений Синдикатом — вигнаними людськими вельможами, що стали розбійниками й головорізами. Прибережні мурлоки, ворожі гноли й темні мерці на Острові Спокути дбають про те, щоб жоден куточок пагорбів не був по-справжньому безпечним.