Західні Чумні Землі

До Третьої війни цей край був зеленим поясом ферм, що тягнувся на схід від Галявин Тірісфалю до Озера Дарроумер. Гартглен правив північчю з Фортеці Марденгольд, а розлоге місто Андоргал порядкувало зберіганням і вивезенням зерна по всьому королівству. Саме через цю важливу роль житниці край став головною ціллю Кел'Тузада. Підмішавши Чуму Нежиття просто в зерно, яке відвантажували з Андоргала, Культ Проклятих обернув хліб Лордерону на його погибель.

Щоб отруїти ґрунт назавжди, Погибель поставила чотири величезні чумні казани в найбільших маєтках: на Полі Скверного Каменю, у Сльозах Далсона, у Звивистому Лігві та у Всиханні Гаррона. Нині біля цих смердючих чанів порядкують жахливі Володарі Казанів, що виганяють у повітря отруйний туман. Довколишні дерева скручуються від набряклих, пухлинних наростів, а спотворені звірі шаленіють у хащах. Під Каер Дарроу на Озері Дарроумер Темний Майстер Ґандлінґ навчає некромантів у Сколомансії, ще більше посилюючи загрозу нежиті.

Попри всюдисущу Погибель, кілька фракцій утримують тут обложені опорні пункти. Багряний Хрестовий Похід контролює фортецю Гартглен на півночі, з шаленою ревністю винищуючи все, що вважає зараженим. На півдні сили Альянсу діють із Табору Студеного Вітру, а Відступники обороняють свої кордони біля Заслону. Боротьбу з казанами нежиті спрямовує й узгоджує нейтральний Срібний світанок, що допомагає героям обох фракцій і охороняє Гробницю Утера — останню справді освячену землю в краї.