Малфуріон Стормрейдж

Десять тисяч років тому, ще до того, як Великий Розкол розтрощив прадавній Калімдор, Малфуріон навчався в напівбога Кенарія. Поки королева Азшара та її каста Високородних небезпечно заглиблювалися в чародійну міць Колодязя Вічності, Малфуріон звернувся до первісних сил природи й став першим смертним друїдом Азерота. Його підозри щодо Високородних, на лихо, справдилися: безрозсудне чаклунство Азшари прорвало завісу між світами й прикликало до Азерота Саргераса та Палаючий Легіон. Так спалахнула нищівна Війна Прадавніх.

Разом із Кенарієм, Тірандою Віспервінд і своїм братом-близнюком Ілліданом Малфуріон очолив опір, що зупинив навалу демонів і закрив портал над Колодязем Вічності. Коли світ розколовся, Малфуріон віддав друїдів служінню Смарагдовому Сну, щоб відновлювати й берегти живе мереживо Азерота. Через десять тисячоліть Тіранда пробудила його від довгого сну в курганах, аби разом протистояти Архімонду в Третій війні. Тоді Малфуріон скликав лісових духів на Горі Гіджал і вдруге розбив Палаючий Легіон.

Після Третьої війни Малфуріон знову поринув у сон у Місячному Гаю, щоб єднатися зі Смарагдовим Сном і відновити витрачені сили. Та його дух так і не повернувся до тіла, і друїд застиг у неприродному, схожому на кому заціпенінні. У Дарнасусі повсякденний провід Колом Кенарія перебрав на себе Архідруїд Фандрал Стаґгелм, а Тіранда й сестринство з тривогою виглядають бодай найменшого знаку, що їхній великий Шан'до прокидається.