Мертві Копальні

До Першої війни Мертві Копальні славилися як найбільший осередок видобутку золота в людських землях, що забезпечував добробут Стормвінда. Коли Орда орків пронеслася королівством і зрівняла столицю з землею, копальні поспіхом покинули на поталу темряві. У ті буремні роки цими глибинами ходили легендарні постаті: сер Андуїн Лотар двадцять місяців пробув у полоні підземних огрів, добуваючи священний Фоліант Божественності, а бунтівна донька вождя Блекгенда, Ґризельда, утекла в нижні ходи разом з огром Туроком, де обоє й знайшли свою смерть. Глибини вважали проклятими, населеними лише шкандибаючою нежиттю та підземною наволоччю, і десятиліттями ніхто їх не торкався.

Коли Гільдію Каменярів вигнали зі Стормвінда, так і не заплативши за відбудову міста, Едвін Венкліф згуртував знедолених ремісників у Братство Дефіас. Шукаючи надійного прихистку від Народного ополчення Ґраяна Стаутмантла, злодії облаштували свій головний оплот у покинутих тунелях. Вони вигнали звідти законну Лігу Шахтарів, кинувши приречених робітників Наглядача Тистлнеттла на смерть, — ті згодом повстали гулями, — і перетворили шахти на промисловий воєнний табір. Під охороною незграбних огрів, бувалих розбійників і механічних конструкцій нижні копальні знову відлунюють кайлами, вогнищами й незаконним ремеслом.