Вінтерспрінг

Вінтерспрінг лежить на тисячі футів вище за довколишні нетрі, під свіжим гірським повітрям і невпинними хуртовинами. Величезні оголені корені Світового Дерева, Нордрассіла, прорізають замети, наче височенні дерев'яні арки, вигнуті й покручені у вирішальних битвах Третьої війни. Хоча більшу частину північного Калімдору вкривають густі ліси й там тепліше, Вінтерспрінг — тихий край негустих гірських лісів, скелястих урвищ і замерзлих озер, де живуть грізні морозні шаблезуби, химери, єті й зимові ведмеді з густим хутром.

Щоб дістатися цього високого плато, треба пройти давніми висіченими переходами Твердині Деревопащих, які стережуть неосквернені фурболги, що пильно оглядають кожного мандрівника з боку Сквернолісся чи Місячного Гаю. У центрі долини стоїть Евірлук — квітуче торговельне містечко, яким керує картель Стімвідл. Гобліни радо вітають шукачів пригод і з Альянсу, і з Орди, широко відчиняючи каси: це незамінний прихисток, де є інженерія, торгівля й теплі вогнища проти пекучого гірського морозу.

За століття до появи нинішніх поселень давні ельфи звели на березі озера місто Кел'Теріл. Коли безрозсудні чародії з Високородних розбили проклятий Кристал Зін-Малора, ними заволоділо безумство, і досі неспокійні привиди блукають серед зруйнованих колон і замерзлих вод. Південніше здіймаються печерні висоти Мазторілу — споконвічна твердиня синього драконячого роду в Калімдорі. Тут виводок Чароткача Малігоса під наглядом захисниці-матрони Гале пильнує потоки таємної магії й дає відсіч місцевим загрозам.

Спокій Вінтерспрінга різко уривається на самій південній межі, біля Ущелини Темного Шепоту. Там елітні демонічні сили — рештки легіонів Третьої війни — повзають зубчастими каньйонами, перекриваючи високі підступи до вершини Гори Гіджал. Тим часом місцеві фурболги Зимопаду піддалися мерзенній скверні, і незалежні дослідники на кшталт Донови Сноуден вивчають цю заразу, доки вона не поглинула всіх звірів долини.