Айронфордж

Айронфордж заснували дві з половиною тисячі років тому, коли перше покоління дворфів пробудилося в Ульдамані й вирушило на захід, до зубчастих вершин Дун Мороґу. Заглибившись у найвищу гору, вони звели величезну святиню на честь свого творця-титана Каз'ґорота, а поруч — колосальну Велику Кузню. Відтоді місто розросталося концентричними кільцями довкола цього вогняного осердя. На відміну від столиць на поверхні, Айронфордж повністю схований під кам'яними склепіннями; його зігрівають ревучі горнила й підземні ріки розплавленої магми. Укріплена брама й печерні глибини століттями війн доводили, що місто майже неприступне.

Поколіннями в Айронфорджі пліч-о-пліч жили три дворфійські клани: Бронзбірди, Вайлдгаммери й Темне Залізо. Коли 230 року до відкриття Темного Порталу помер Верховний Король Модімус Анвілмар, спалахнула запекла громадянська війна за владу над горою. Клан Бронзбірд переміг і вигнав суперників. Згодом Чаклун-Тан Тауріссан повів дворфів Темного Заліза в мстиву облогу, що дісталася самого серця Айронфорджа, та сили Бронзбірдів її відбили. На півдні Тауріссан ненароком прикликав Рагнароса, Володаря вогню, — це розтрощило Гори Редріджу й прирекло його власне військо. Відтоді Бронзбірди одноосібно володіють Айронфорджем.

Під час Другої війни орочий клан Кривавої Западини захопив більшу частину Каз Модану, та Айронфордж вистояв за зачиненою брамою, аж поки Альянс Лордерона не зняв облогу. Зв'язаний цим боргом честі, Король Маґні Бронзбірд присягнув, що Айронфордж повік буде вірний Альянсу, і не відступився навіть тоді, коли такі королівства, як Ґілнеас і Кель'Талас, від нього відвернулися. У Третій війні Маґні вклав скорботу за братом Мурадіном, загиблим у Нортренді, у славетний клинок Ешбрінгер, який викував на Великому Ковадлі. Нині Айронфордж лишається одним із найзапекліших оплотів Альянсу.

Після трагічного падіння Гномреґана, який захопили троги й отруїла радіація, Король Маґні відчинив браму Айронфорджа тисячам гномських біженців. Під проводом Великого Тінкера Ґелбіна Меккаторка вигнанці заснували Містечко Майстрів і облаштували в кам'яному місті гамірний технічний прихисток. А разом із підземним Глибинним трамваєм, що сполучає Айронфордж просто зі Стормвіндом, дворфійська твердиня перетворилася на жваве роздоріжжя дворфійської сталі й гномської винахідливості.