Дід Зима

За давніми переказами, Дід Зима — безтілесний мандрівник, що наприкінці року обходить світ і розкидає над землею свій пишний сніжний плащ, щоб природа заснула й відродилася. Дворфи бачать у ньому втілення чи вісника титанів і вказують на вкриті інеєм скелі Дун Мороґа як на живий доказ його прихильності. Інші традиції, як-от у тауренів, шанують його роль у зміні пір року, але приписують холод і бурі стихійній праці Сонця й Місяця, що дають Земній Матері час відпочити. Куди б не мандрувала легенда, громади вчилися збиратися разом і бенкетувати наперекір холоду, святкуючи обіцянку, що життя повернеться.

У великих поселеннях на кшталт Айронфорджа й Оргріммара давнього духа докорінно переробили заповзятливі гобліни з Пасовищ Димолісся. Цей торговий картель поширив образ Діда Зими як веселого старого в червоному вбранні й з білою бородою, що літає на санях і роздає святкові ласощі та іграшки. Пасовища Димолісся наймають місцевих акторів — дворфа в Айронфорджі й орка в Оргріммарі, — щоб ті вислуховували дитячі побажання, приймали дарунки з молока й імбирного печива та рекламували сезонні товари під розкішно прикрашеними ялинками.