Силітус

Щоб дістатися Силітусу, треба пройти первісними джунглями Кратера Ун'Ґоро й піднятися широким кам'янистим перевалом у його північно-західному куті. Перехід разючий: буйна первісна зелень раптом зникає, поступаючись безмежжю рухомих дюн, зубчастого каміння й неприродно високих вуликів. Води тут майже немає, а вітер несе дзижчання крил і шепіт пісків. Посеред пустелі Коло Кенарія утримує Цитадель Кенаріуса — єдиний оплот цивілізації й прихисток для мандрівників, дослідників і воїнів, що наважуються вирушити в ці ворожі пустки.

Тисячу років тому ця посушлива пустка стала полем битви у Війні Рухомих Пісків. Об'єднане військо нічних ельфів і великих драконячих родів відчайдушно билося, щоб відкинути кіраджі — підступну імперію комах, що постала з давньої цивілізації акірі. Коли повна перемога виявилася неможливою, захисники замкнули рої в їхній твердині за Стіною Скарабея й зачарованим Помостом Скарабея. Величні ворота встояли, але підземними тунелями звіроподібні силітиди прокопалися назовні й заснували по всіх пісках розлогі колонії — Вулик'Аші, Вулик'Зора й Вулик'Реґал.

Апокаліптичний культ Молота Присмерку окопався на кількох укріплених заставах: його прибічники викликають жахливих елементалів і шанують темну силу, що дрімає під Ан'Кіражем. Спостерігачі Кола Кенарія стежать за колоніями силітидів, що розростаються пустелею, і за давньою загрозою по той бік Стіни Скарабея.