Аґамаґґан

Десять тисяч років тому, під час першого вторгнення Палаючого Легіону, напівбог Кенарій скликав Прадавніх Охоронців на допомогу нічним ельфам у захисті Азероту. Аґамаґґан відгукнувся з жахливою лютістю. Височіючи над полем бою, Великий Вепр топтав легіони вартових загибелі своїми величезними ратицями, видихав струмені їдкого подиху й пускав зі щетинистої спини залпи гострих, мов бритва, колючок. Його бойовий шлях проліг через увесь континент, де він зійшовся з демонічними полководцями на кшталт Маннорота. Зрештою його здолали самою чисельністю, але Аґамаґґан бився до останнього подиху й виграв для Малфуріона Стормрейджа та опору калдореїв дорогоцінний час, щоб дістатися Колодязя Вічності.

Там, де Аґамаґґан упав на півдні Пусток, його колосальне тіло змінило обрис землі. Пролита кров просякла в ґрунт, і з сухої землі вирвалися величезні непрохідні хащі колючих лоз. Ці сплетені чагарі назвали Рейзорфеном. Шипогриви шанують це місце як свою найсвятішу землю: лабіринт Рейзорфен Краул вони вважають його тілом, що спочиває, а Рейзорфен Даунс — його роззявленим черепом. Пустками розкидано кристалізовані Кров'яні Уламки, які вважають матеріальними рештками пролитої крові напівбога: вони пульсують первісною енергією, яку черпають геоманти й шамани шипогривів.

Аґамаґґана шанують як божественного праотця всіх шипогривів. Колючі хащі довкола вони вважають не просто домівкою, а живим обладунком, який лишив їм творець, аби вберегти від ворожих сусідів. Племена шипогривів вірять, що дух їхнього бога пильнує над ними, дарує воїнам бойову звагу, а геомантам — магію землі. Навзаєм вони запекло боронять колючки від тауренів, орків і кентаврів, переконані, що їхній священний обов'язок — стерегти полегле тіло бога-вепра, що їх породив.