Війна Прадавніх

У розквіті давньої Імперії Калдореїв королева Азшара та її елітна каста чарівників, Високородні, невпинно черпали з величезних таємних глибин Колодязя Вічності. Їхні нерозважливі маніпуляції посилали потужні хвилі у Велику Темряву За Межею й привернули увагу Саргераса, володаря Палаючого Легіону. Зачаровані обіцянками найвищої влади й досконалості, Азшара та її радник Ксавіус відчинили в Колодязі розлам між вимірами. У столицю Зін-Азшарі ринули легіони гончаків Скверни, вартових скверни, вартових загибелі й жахливих командирів, вирізаючи всіх, хто не належав до Високородних, і розпочинаючи свій похід, щоб очистити світ від життя.

Нажахані різаниною, нічні ельфи, що не належали до касти Високородних, згуртувалися довкола досвідченого полководця лорда Кур'талоса Рейвенкреста. Опір підсилили видатні герої: перший смертний друїд Малфуріон Стормрейдж, побожна жриця Елуни Тіранда Віспервінд і обдарований брат Малфуріона Іллідан. Коли імперські сили вбили Рейвенкреста, а демонічні армії тиснули дедалі сильніше, командування перейшло до блискучого тактика Джарода Шедовсонга. Розуміючи, що самі ельфи не вистоять, Джарод переступив давні межі між расами й залучив земляних, фурболгів і гірських тауренів до спільної лінії оборони проти навали Легіону.

Війна набула світоруйнівного розмаху, коли напівбог Кенарій повів у бій прадавніх Диких Богів і драконячі роди. Рішучі не допустити, щоб сам Саргерас ступив на Азерот, Малфуріон і повстанці зробили відчайдушну спробу зруйнувати портал над Колодязем Вічності. Їхній ризикований задум удався: демонічне військо відкинуло назад у Викривлений Нижній Світ, але напруга виявилася надто великою. Колодязь шалено обвалився сам у себе, спричинивши Великий Розкол, що розтрощив Калімдор на окремі континенти й затопив середину світу, — так народилося Велике Море, а культура калдореїв назавжди змінилася.