Тіранда Віспервінд

Тіранда народилася в давньому місті Сурамар і зростала разом із братами-близнюками Малфуріоном та Ілліданом Стормрейджами. Брати обрали друїдство й чародійство, а Тіранда вступила до сестринства Елуни послушницею. Коли під час Війни Прадавніх демонічний Палаючий Легіон уперше вдерся в Азерот, смертельно поранена Верховна Жриця Деджана обрала Тіранду своєю наступницею. Благословенна прямою ласкою Місячної Богині, Тіранда перетворила Сестринство на сяйливу бойову силу, що володіла і божественним зціленням, і палючим місячним гнівом, і вберегла свій народ на краю цілковитої загибелі.

Після Великого Розколу й запечатання Колодязя Вічності Малфуріон і друїди поринули в Смарагдовий Сон, у довгу й глибоку сплячку. Тіранда взяла на себе самотній тягар захисту їхнього краю, що повільно оговтувався. Вона зібрала Вартових — добірний загін воїтельок, які десять тисяч років патрулювали ліси Калімдору. Упродовж усієї Довгої Варти вона пильно стерегла давнє зло й рештки демонів, не втрачаючи віри в Елуну, хоч між короткими зустрічами з Малфуріоном минали століття.

Коли в Третій війні Палаючий Легіон повернувся, Тіранда рішуче розбудила сплячих друїдів, щоб разом зустріти страшну загрозу. Подолавши глибоку недовіру до новоприбулих орків і людей, вона допомогла скласти відчайдушний союз на Горі Гіджал, і нічні ельфи пожертвували своїм безсмертям на вершині Нордрассила, щоб знищити Архімонда. Гора Гіджал зранена, Малфуріон знову береже Смарагдовий Сон, тож Тіранда править калдореями з величного Храму Місяця в Дарнасусі, пильно стежачи і за вилазками Орди, і за дедалі тіснішим союзом з Альянсом.