Фандрал Стаґгелм

Після Третьої війни й жертви Нордрассила на Горі Гіджал нічні ельфи втратили безсмертя та своє священне святилище. Поки Малфуріон Стормрейдж закликав до терпіння й застерігав від марнославства, Фандрал обстоював зухвалий задум — виростити нове Світове Дерево біля узбережжя Калімдору. Коли ж Малфуріон упав у кому в Смарагдовому Сні, Фандрал перехопив ініціативу й повів друїдів вирощувати Тельдрассил. У велетенському дереві він бачив пам'ятник витривалості калдореїв і засіб повернути втрачену велич — навіть попри те, що Аспекти драконів демонстративно відмовили несхваленому задуму в благословенні.

За тисячу років до Першої війни Фандрал був польовим командиром калдореїв у Силітусі під час Війни Рухливих Пісків. Комахоподібні кіраджі знали його як «Кар'сіса» — Руку Землі; він тримав передову пліч-о-пліч зі своїм улюбленим єдиним сином Валстанном. Скориставшись батьківською відданістю Фандрала, кіраджійський Генерал Раджакс улаштував оманливий напад на Село Південного Вітру, захопив Валстанна й безжально стратив його просто на очах у враженого жахом Архідруїда. Ця втрата зламала дух Фандрала, спричинила нищівний відступ і закарбувала в його гордовитій вдачі незгасну, гірку ненависть до рою.

Серед мармурового гілля Дарнасуса Фандрал править справами калдореїв зверхньою, непоступливою рукою. На відміну від Верховної Жриці Тіранди Віспервінд, яка віддає перевагу духовному збереженню й обережній дипломатії, Фандрал уважає військове розширення та рішучу силу найголовнішими для виживання свого народу.