Палаючий Легіон

Давним-давно Саргерас був поборником Пантеону титанів: йому доручили полювати на хаотичних потвор по всій Великій Темряві Поза Світом. Мандруючи, він розкрив жахливі задуми Володарів Порожнечі, що прагнули спотворити сплячі душі світів і обернути їх на знаряддя цілковитої темряви. Нажаханий і розчарований, Саргерас дійшов висновку, що саме творіння смертельно хибне й має бути знищене у вогні. Щоб здійснити свій хрестовий похід, він зламав світ-в'язницю Мардум і магією Скверни підкорив своїй волі ув'язнених там демонів. Хаос демонів він доповнив розумом зіпсованих ередарів — піднісши Архімонда й Кіл'джедена до своїх головних помічників — і викував нестримну машину космічного знищення.

Десять тисячоліть тому безрозсудне чаклунство Високородних привернуло погляд Легіону до Азероту. Шепочучи крізь Колодязь Вічності, Саргерас спокусив королеву Азшару та її радника Ксавіуса обіцянками перетворити світ на рай. Натомість портал випустив полководців на кшталт Маннорота й Архімонда разом із роями вартових загибелі, гончаків Скверни й палаючих інферналів. Війна, що спалахнула, обернула цивілізацію Калімдору на руїни, перш ніж союз нічних ельфів, драконячих зграй і напівбогів обвалив браму. Катастрофічний вибух розірвав суперконтинент на шматки у Великому Розколі й розкидав зруйновані землі новими безкраїми морями.

Хоча Легіон відкинули назад у Викривлений Нижній Світ, він ніколи не полишав Азероту. Вирішивши, що пряме вторгнення приречене на невдачу, Кіл'джеден здалеку влаштовував катаклізми чужими руками. Ошуканець скував орків Дренору демонічними кривавими угодами й кинув Орду крізь Темний Портал, щоб послабити оборону смертних. Коли це не вдалося, Легіон створив Короля-Ліча й напустив на Лордерон нежить Погибелі, проклавши шлях для повернення Архімонда в Третій війні. Навіть після загибелі Архімонда на Горі Гіджал рештки Легіону ще чатують у Скверноліссі, Спустошених Землях і потаємних культах по всьому світу.