Галявини Тірісфалю

Колись родюча колиска людства, Галявини Тірісфалю всохли під прокляттям чуми, яку наслав Король-Ліч. Сонце рідко пробивається крізь каламутний морок, кидаючи вічну хворобливу блідість на вмирущі ліси, занедбані гарбузові грядки й холодні прибережні пагорби. Рештки старих хуторів, як-от Млини Аґаманда й Хутір Балнірів, досі стоять, та їхніх колишніх господарів здебільшого змели в братські могили або підняли неспокійними мерцями. Попри спустошення, край просякнутий темною стійкістю, опертою на такі містечка, як Брілл, і замкнене святилище Похоронного Подзвону, де щойно пробуджені Відступники вчаться витримувати своє друге життя.

Хоч Леді Сильвана заявляє про владу над краєм із підземних Руїн Лордерона, Відступники лишаються в облозі з усіх боків. Залишкові раби Погибелі досі заповнюють улоговини, поля й напівзруйновані склепи, цілком покірні крижаному трону Нортренду. На сході фанатичний Багряний Хрестовий Похід зробив північний Тірісфаль своїм головним бастіоном, діючи з Багряного Монастиря. Ревно віддані винищенню кожної істоти нежиті — і живої, і неживої, — їхні застави й патрулі ведуть безперервну партизанську війну проти розвідників Відступників й мирних подорожніх.

Задовго до того, як людські королівства коронували перших монархів, Галявини несли давню спадщину. Прадавньою мовою врайкулів «Тірісфаль» означає «Падіння Тіра» — на честь героїчного титана-хранителя Тіра, що бився на смерть із велетенськими космічними жахіттями. У наступні епохи вигнанці-високі ельфи ненадовго спробували оселитися в цих лісах, та тіньові енергії глибоко під землею почали зводити їх з розуму, спонукавши рушити далі на північ. Пізнішими століттями таємна спілка смертних, відома як Рада Тірісфалю, обрала ці тінисті гаї, щоб наділяти силою самотніх Хранителів, які боронили Азерот від демонічного вторгнення.