Танаріс

До того як Великий Розкол розтрощив світ, тут росли буйні джунглі, де жили перші таурени й на які зазіхала Імперія Ґурубаші. Катаклізм позбавив землю лісів, лишивши голу, випалену сонцем пустку. Відрізані зміненою географією, місцеві тролі пристосувалися й загартувалися, ставши племенем Піщаної Люті, і збудували свою відокремлену імперію в обнесеному мурами місті Зул'Фаррак. Нині поверхнею пустелі владарюють гієни, василіски й скорпіди, а під розпеченою землею звиваються підземні тунелі.

З усього материка Танаріс лежить найближче до рідного острова гоблінів, Кезану, тож картель Стімвідл розгорнув тут процвітаюче підприємство. Від обнесеної мурами оази Ґаджетзан до прибережних доків Порту Стімвідла гобліни суворо дотримуються нейтралітету й радо беруть монети і в Альянсу, і в Орди. Мир тут тримається на кулаках дужих громил, хоча свавільні загрози на кшталт Флібустьєрів Південних морів раз у раз нападають на кораблі й розкопки вздовж узбережжя.

Піски ховають сили, значно давніші за імперії смертних. На сході лежать Печери часу — прадавні володіння Ноздорму та його бронзового драконячого роду; часом можна побачити, як їхні дракони ширяють у висхідних потоках над пустелею. На півдні величезні кам'яні ворота позначають комплекс титанів Ульдум. Та з підземних гнізд на кшталт Зяючої Безодні й Отруйного Лігва здіймається темніша небезпека: рої силітидів почали прокопуватися назовні по всіх пісках.