Дворфи Темного Заліза

На відміну від своїх родичів — Бронзбірдів і Вайлдгаммерів, — дворфи Темного Заліза мають темно-сіру чи чорну, мов сажа, шкіру й очі, що горять, мов жарини. Їхня історія розкололася під час Війни Трьох Молотів, коли їхній тан-чаклун Тауріссан прагнув підкорити Айронфордж. Розбитий і вигнаний на південь, до Гір Редріджу, Тауріссан спробував викликати темні сили, щоб помститися за поразку, і ненароком випустив Рагнароса, Володаря вогню, з Царства Стихій. Катастрофічне викликання розтрощило навколишні вершини, обернувши їх на вулканічне пустище Гори Блекрок, і прикувало народ Темного Заліза до вогняного рабства.

Життя в глибокому підземному Місті Тінькузні — жорстоке й безжальне. Колись дворфи Темного Заліза були просто честолюбними й хитрими, але покоління під Горою Блекрок у гнітючій аурі Рагнароса спотворили значну частину їхньої культури на жорстокість, параною й тиранію. Закон Темного Заліза знає лише один вирок за провини — суд двобоєм у безжальному Колі Закону. Отруєння й політичні інтриги настільки поширені, що мандрівники Темного Заліза за звичаєм носять власні харчі, а не довіряють їжі чужинців.

Не всі дворфи Темного Заліза служать Імператорові Даґрану Тауріссану й культу Рагнароса. Угруповання незгодних відкололися, щоб іти власним шляхом. Найпомітніше серед них — Братство Торію, гільдія майстрів-ковалів із Торієвого Мису в Палючій Ущелині, які відкололися від головного клану й наймають сторонніх шукачів пригод проти колишніх господарів. Інші працюють найманцями, шпигунами чи торговими інженерами разом із нейтральними організаціями на кшталт Венчурної Компанії.