Втеча крадькома

Волкора, посланця, якого відрядили вглиб Темного Узбережжя розслідувати дедалі грізніші загрози краю, загнали в кут у печері фурболгів. У меншості й відрізаний від головних доріг, він покладається на союзника, що опинився поруч, аби організувати втечу, перш ніж ворожі фурболги збагнуть, що він вислизає.

Замість самогубної атаки в лоб Волкор обирає обережність. Покладаючись на тіні й виважені маневри, він прослизає повз зіпсованих мешканців печери. Знаючи, що найважливіше — швидкість і тиша, Волкор щойно за входом до печери розлучається з рятівником і мчить уперед пішки, наказавши йому зустрітися в поселенні Обердайн.

Повернувшись до Обердайна, шукач пригод приносить звістку про порятунок Терентісові — провідникові нічних ельфів, що координує захист неспокійного узбережжя. Терентіс бачить у безпечному поверненні Волкора доказ того, що темряві, яка насувається на Темне Узбережжя й нетрі за ним, можна протистояти дисципліною й злагодженістю.