Верна Фурлброу

Колись Верна з чоловіком обробляли власну гарбузову ферму на півночі Вестфолу, але беззаконня, що дедалі більше охоплювало сільські землі, вигнало їх звідти. Коли розбійники заполонили їхню землю, подружжя склало на віз усе, що вдалося, запрягло вірну конячку Стару Білявку й вирушило до безпечного Лісу Елвінн. На лихо, віз зламався зовсім недалеко від покинутої Садиби Дженсенів. Не маючи чим полагодити вісь і як рушити далі, Верна змушена терпіти негоду, набіги розбійників і падальників, покладаючись на мандрівних шукачів пригод, щоб її родина мала що їсти й була під захистом.

Хоч Верні тепер доводиться тулитися край дороги, вона зберігає гостинну й винахідливу вдачу. Відома в усьому краї як авторка Вестфоллського Рагу, вона часто ділиться їжею й теплом багаття з мандрівними бідолахами й біженцями, що спізнали таку саму долю. Вона просить перехожих пошукати в полях складники — кабанячі рила, очі мурлоків, окру й жилаве м'ясо стерв'ятників, — щоб наповнити свій казанок і перетворити все, що дає суворе прикордоння, на ситну їжу для знедолених.