Палаючі Степи

Колись ці передгір'я були просто північними відрогами Гір Редріджу. Під час Війни Трьох Молотів вигнаний клан Темного Заліза заснував тут своє королівство й звів столицю Тауріссан. Опинившись на межі повної поразки від кланів Бронзбірдів і Вайлдгаммерів, чародій-тан Тауріссан у відчаї спробував викликати сили стихій. Натомість він розколов землю й прикликав в Азерот Рагнароса, Володаря вогню. Нищівний вибух розтер на порох навколишні гори, розверз ріки лави й породив велетенський вулкан — Гору Блекрок, а степи назавжди лишилися обвугленими й безплідними.

У Другій війні Стара Орда зробила Шпиль Блекрок своєю головною твердинею. У вирішальну мить війни Великий Альянс Лордерону вдерся глибоко в Палаючі Степи, щоб узяти гору в облогу. Саме біля підніжжя Гори Блекрок Вождь Оргрім Думхаммер зійшовся в бою з лордом Андуїном Лотаром і вбив людського героя. Та замість зламати дух Альянсу смерть Лотара згуртувала союзні армії: вони розгромили орків, вибороли перемогу в Другій війні й лишили по собі долину попелу та іржавої сталі, що стоїть донині.

Хоча Тралл заснував Нову Орду в далекому Калімдорі, клан Блекрок, що лишився в степах, зберіг кровожерну жорстокість Старої Орди. Ці орки засіли у Твердині Блекрок і відкрито уклали союз із чорним драконячим родом і місцевими ограми Вогняного Черева, не зважаючи на жодні перемир'я. Тим часом дворфи Темного Заліза й прислужники-елементалі чатують серед вогняних руїн, а чорні дракони й драконоподібні полюють на необачних мандрівників, які йдуть цим шляхом зі Стормвінда до північних королівств.