Тема
Ворген
Читати мовою English Deutsch Español Français Italiano Português (Brasil) Русский Українська 简体中文
Запису українською ще немає: прочитайте тут.
Воргени — люті вовкоподібні гуманоїди, прокляті нестримною первісною люттю: вони ходять прямо, але полюють зі звіриною прудкістю. Колись їх вважали лише жахіттями, викликаними з інших світів, але нині ці дикі зграйні мисливці тероризують Срібнолісся, Ашенваль і Сутінколісся.
Діти зграї
Задовго до їхньої недавньої появи в Лордероні й Калімдорі про людей-вовків шепотіли в народних казках і повчальних байках. Насправді ж їхні витоки сягають понад дев'ять тисячоліть тому — до Війни Сатирів. Прагнучи опанувати неприборкану лють вовка-Прадавнього Ґолдрінна, радикальні друїди нічних ельфів на чолі з Ралааром Фенґфаєром удалися до забороненої вовчої зграйної подоби. Поєднана зі священною Косою Елуни, ця магія жорстоко обернулася проти них і перетворила їх на лютих вовкоподібних потвор, охоплених жагою крові. Нездатні відрізнити друга від ворога, вони своїм заразним укусом поширили прокляття й на інших нічних ельфів. Щоб зупинити це жахіття, Малфуріон Стормрейдж і Коло Кенарія вигнали проклятих перевертнів під священні віти Дарал'ніра, у вічний сон у Смарагдовому Сні.
Безумство Аруґала
Під час Третьої війни, коли орди Погибелі заполонили Лордерон і рушили до Стіни Ґреймейна, архімаг Аруґал шукав зброю, щоб урятувати Ґілнеас. Спираючись на заборонені дослідження даларанського чарівника Ура, Аруґал прорвав завісу й закликав сплячих звірів до Срібнолісся. Викликані воргени з диким шаленством трощили нежить, але архімаг не зміг приборкати їхню лють. Звірі накинулися на ґілнеаських солдатів, поширюючи своє прокляття іклами й пазурами. Збожеволілий від провини й зачарування, Аруґал назвав потвор своїми дітьми, захопив родовий замок Барона Сільверлейна — нині перейменований на Фортецю Шадовфенг — і прокляв довколишніх селян, перетворивши їх на нічних слуг-потвор.