Фортеця Шадовфенг

До того як фортецю огорнуло жахіття, Шадовфенг звався Фортецею Сільверлейн — шляхетським осідком, вірним ґілнеаським володарям, де стояв гарнізон під проводом побожного Командира Спрінґвейла. Коли під час Третьої війни Погибель прокотилася Лордероном, чарівники Даларана гинули сотнями. Прагнучи будь-що стримати мерців, що повставали, Архімаг Аруґал знехтував проводом Кірін-Тору, заглибився в дослідження чарівника Ура й викликав воргенів з іншого виміру, щоб переломити хід війни. Викликані звірі шматували нежить, але швидко вийшли з-під будь-якого контролю смертних, вдерлися в південне Срібнолісся й штурмом узяли твердиню. Барона Сільверлейна й увесь його двір було вирізано, і тепер вони приречені блукати кам'яними залами поряд із дикими потворами, що захопили їхню домівку.

Зламаний провиною й божевіллям, Аруґал засів за заплямованими кров'ю мурами, прийняв ненажерливих вовколюдів як своїх любих «дітей» і назвав замок Фортецею Шадовфенг. Глибоко в кам'яних гніздах буяють вовчі зграї й тіньові гончаки під наглядом таких наставників, як Вовчий Володар Нандос, а над ними пильнує величезний вовкоподібний звір Аруґала — Фенрус Пожирач. За мурами прокляття не зупинилося: сусіднє Село Пайрвуд досі ув'язнене в жахливому нічному колі — удень його мешканці ходять у людській подобі, а під місяцем полюють як ненажерливі воргени, нерозривно прив'язані до божевільного архімага на висоті над ними.