Багно Пилоброду

До Великого Розколу на місці Багна Пилоброду лежала висока трав'яниста рівнина, де паслися численні стада. Катаклізм розколов долину: ґрунтові води піднялися й затопили землю нескінченними стоячими калюжами, мохуватими мілинами й в'язкою багнюкою. Підземні джерела не дають болоту висохнути: тут завжди волого, все вкрите густим туманом і кишить кроколісками, рапторами й павуками. Підступні мілини й мандрівні трясовини роблять подорож небезпечною для кожного, хто зійде з розвалених гребель.

Багно лишалося переважно диким до кінця Третьої війни, коли Леді Джайна Праудмур привела людей-біженців через море й заснувала на східному узбережжі цитадель на Острові Терамор. Невдовзі култираські війська на чолі з великим адміралом Дейліном Праудмуром пішли війною на молоду Орду Тралла; кривава битва прокотилася болотами й скінчилася поразкою адмірала. Нині між Терамором і Оргріммаром діє офіційне перемир'я, та під поверхнею тліє напруга. Терамор потерпає від дезертирства й диверсій, а шпигуни ведуть на драговинах тиху, смертоносну боротьбу.