Сутінколісся

До того як упала темрява, цей край звався Брайтвудом — багатим хліборобським наділом Королівства Стормвінд із квітучими поселеннями на кшталт Великого Селища й Воронячого Пагорба. Трагедія почалася, коли під час Першої війни в Каражані впав Хранитель Медів, і хвилі спотвореної скверни перетворили мирний ліс на покручену, тінисту хащу. Павуки стали страхітливими хижаками, а вовки, рятуючись, ринули на північ, до Лісу Елвінн. З часом Велике Селище перейменували на Даркшир, а його наляканих мешканців майже полишили напризволяще, коли королівський гарнізон відступив боронити столицю.

Нині Даркшир живе лише завдяки пильності Командира Алтеї Ебонлок і її добровільного ополчення — Нічної Варти, а Лорд Елло Ебонлок намагається правити поселенням, що розсипається. За освітленими ліхтарями околицями міста — суцільна небезпека: на величезному Цвинтарі Воронячого Пагорба кишать неспокійні мерці, яких підняв некромант Морбент Фел, огри Вул'Ґолу прийшли з Перевалу Мертвого Вітру й захопили південь, а зловісні Темні Вершники нишпорять роздоріжжями, невтомно шукаючи загублену Косу.

Неподалік центру Сутінколісся лежить глибокий давній кратер, якого не торкнулася довколишня скверна, — Сутінковий Гай. Задовго до того, як цими землями пройшли людські королівства, архідруїд Фандрал Стаґгелм посадив тут гілку Нордрассілу, щоб стримати мерзенні нарости сароніту. Гілка розквітла Великим Деревом, у якому дрімає портал до Смарагдового Сну. Залитий м'яким, примарним сутінковим світлом, гай лишається неземним прихистком у краї, що вмирає, під охороною сплячих друїдських сил.