Пустограй

Пустограй не завжди був голою пусткою попелу й пожовклих калюж. Понад тисячу років тому тут лежав Машан'ше — буйний луговий край, який доглядали шамани-таурени. Той рай загинув, коли з-під землі пробудилася Принцеса Терадрас, елементаль землі, і почала висмоктувати життя з усього довкола, щоб відновити своє тіло. Лихо покликало сюди Заетара, сина Кенарія, але замість приборкати принцесу він узяв її собі за дружину. Від їхнього протиприродного союзу народилися перші кентаври. Сповнені сорому й кровожерного гніву, новонароджені кентаври вбили свого батька, заполонили зелені рівнини й прогнали тауренів, лишивши по собі той пошрамований пустир, який ми знаємо сьогодні.

Нутро Пустограю гуде від тупоту тисяч копит: чотири розрізнені племена кентаврів ведуть нескінченну війну з усіма чужинцями й між собою. Колкари кочують східними кручами, Маґрами тримають грубі юрти довкола солонуватих провалів, Ґелкіси живуть за мотузяними мостами в глибоких південних ярах, а фанатичні Мародіни боронять підступи до самого Мародону. Мандрівники, що перетинають пустку, часто опиняються втягнутими в цю давню кровну ворожнечу: щоб пройти безпечно й укласти хиткий мир з одним племенем, доводиться різати інше.

Окрім ворожих кентаврів, на околицях ятряться темніші загрози. Культ Палаючого Клинка вільно діє з Фортеці Громової Сокири та Яру Тіньового Зламу, викликаючи демонів і сатирів, що погрожують затопити край вогнем скверни. На бурхливому узбережжі наги виповзають на пляжі Етель Ретор, а тролі Темного Спису б'ють рибу острогами з паль Села Тіньової Здобичі. Високо в північних скелях Альянс спостерігає з Мису Ніджела, підозріливо стежачи за поширенням Орди й остерігаючись демонічної скверни, що розповзається від Шабашу Маннорока.