Тема
Молот Присмерку
Читати мовою English Deutsch Español Français Italiano Português (Brasil) Русский Українська 简体中文
Запису українською ще немає: прочитайте тут.
Молот Присмерку — нігілістичний апокаліптичний культ, що прагне пробудити Древніх Богів і накликати кінець Азероту. Колись це був орочий клан на чолі з огром-магом Чо'Ґаллом, а нині — таємний орден різних рас, що править темні обряди по всьому Калімдору та Східних Королівствах.
Витоки в тіні
Молот Присмерку зародився на Дренорі як вигнаний клан Блідих орків, що жили в печерній Підблідді під Ошу'ґуном. Спілкування із силами Порожнечі змусило їх прийняти похмуре пророцтво: Годину Сутінків — неминучу космічну загибель, коли тінь поглине все суще. Прагнучи спрямувати їхню жахливу тіньову магію на потреби війни Орди, Ґул'дан поставив над ними двоголового огра-мага Чо'Ґалла. Чо'Ґалл переконав Блідих, що Орда — лише машина руйнування, покликана наблизити їхній омріяний апокаліпсис. Скуті цим пророцтвом, члени клану записали своє божевільне вчення в Кантикл Присмерку — сторінки з обдертої та списаної шкіри самих Блідих.
Прибуття на Азерот
Коли під час Першої війни Молот Присмерку пройшов крізь Темний Портал, його апокаліптичний фанатизм лише поглибився. У землі Азероту культисти відчули справжній шепіт Древніх Богів — прадавніх жахіть, прикутих під землею. Блекгенд терпів їхню непередбачувану, обрядову поведінку лише тому, що Чо'Ґалл стримував їхню жагу крові, і кидав їх у бій разом із кланом Кривавої Западини Кілроґа Мертвоокого під час перших штурмів Фортеці Стормвінда. Згодом, у Другу війну, клан діяв глибоко в Ґрім Батолі, наглядаючи за важливими переробнями, доки зрада Ґул'дана не розколола Орду. Хоча Оргрім Думхаммер наказав вирізати зрадливий клан біля Гробниці Саргераса, Чо'Ґалл і жменька найвідданіших фанатиків вижили й утекли на захід через Велике Море.
Пухлина, що розростається
Діставшись забутих берегів Калімдору, культ перетворився з розбитого орочого клану на таємну змову різних рас. Звабивши розчарованих членів і Альянсу, і Орди, Молот Присмерку вербує кожну душу, достатньо зламану, щоб вітати небуття. На півночі Калімдору під проводом сутінкового володаря Келріса культисти закріпилися в затоплених залах Чорноглибинних Печер, приносячи жертви Аку'маю — потворному улюбленцю Древніх Богів. Далі на північ, на Темному Узбережжі, їхні копачі тривожать велетенські скам'янілі останки біля Глефи Володаря. А в південних пустелях Силітусу табори фанатиків у рясах доглядають вітрові камені Безодні, дослухаючись, чи не ворушаться прадавні жахіття, поховані під пісками.