Колір крові

Коли регулярне військо Стормвінда відрядили на далекі фронти, оборона міста лягла на плечі новобранців-добровольців і міської молоді. Онукові Нікови Раскол, Макові, було лише чотирнадцять, коли він узяв до рук зброю й став вартовим у В'язниці. Йому доручили стерегти запеклих злочинців і бунтівних членів Братства Дефіас, тож юного вартового кинули в надзвичайно небезпечне середовище, до якого він був зовсім не готовий.

За ґратами схоплені в'язні-Дефіас почали роздирати видані їм тюремні вовняні ковдри й робити з клаптів саморобні червоні бандани. Ці грубі хустки слугували розпізнавальними кольорами банди й показували, що в'язні вірні Братству навіть у тюремних мурах. Коли юний Мак зробив в'язням догану й спробував навести дисципліну, ті вдарили хлопця ножем у спину, і він залишився лежати мертвий на кам'яній підлозі.

Убита безглуздою смертю Мака, Нікова прагне холодної помсти, а не офіційної бюрократії. Вона посилає відважних шукачів пригод у глибини В'язниці, щоб ті проріджували лави бунтівних в'язнів і принесли десять їхніх заповітних червоних бандан — символів, пофарбованих у колір пролитої крові її онука. Ці криваві трофеї дають зламаній родині похмуру розраду.