Ґріф Вайлдгарт

Поки більшість дворфів Айронфорджа віддають перевагу вогняному теплу кузні чи розміреному дзенькоту кайл, Ґріф Вайлдгарт цілком присвятив своє життя морозній глушині Дун Мороґу. Місцеві горяни напівжартома кажуть, що він надто багато часу проводить із чотирилапими, але ніхто не заперечує його майстерності в дикій природі. Роками вистежуючи здобич на засніжених хребтах пліч-о-пліч із бувалими мисливськими супутниками, Ґріф досконало пізнав хижаків, які блукають тутешніми скелями.

Коли молоді дворфи-мисливці завершують перші випробування в Долині Холодного Хребта, їх одразу скеровують до Хараноса по настанови Ґріфа. Він вигострює їхню влучність і вчить виживати в глушині, та справжнє його покликання — ковати зв'язок між мисливцем і звіром. Через низку суворих випробувань Ґріф посилає учнів із жезлом приборкання в крижані пустки, щоб вони випробували себе на знакових хижаках Дун Мороґу: великих скельних вепрах, снігових леопардах та льодокігтих ведмедях.

Щойно мисливець доведе, що має волю й витримку приборкати трьох різних диких звірів, наука Ґріфа в Хараносі добігає кінця. Розуміючи, що мисливець має також навчитися годувати, виховувати й тренувати нового союзника, він відправляє випускників угору схилом до Айронфорджа. Там, під величними склепіннями дворфської столиці, мисливці-новачки звертаються до майстрів-звіролюбів, щоб опанувати глибше мистецтво догляду за своїм довічним супутником.