Орк

До свого падіння орки жили кочовими мисливцями й збирачами, духовними кланами по всіх суворих просторах Дренору. Їхня культура трималася на шануванні предків і глибокому єднанні з духами стихій, а провадили їх передусім шановані шамани. Розрізнені клани — як-от Морозні Вовки, Пісня Війни й Тіньовий Місяць — зберігали крихкий мир, підтримуваний на зібраннях двічі на рік, відомих як свято Кош'гарг. Фізично грізне й глибоко горде, традиційне орче суспільство визначали виживання, честь і злагода зі стихіями, а не бездумні завоювання.

Доля орків розбилася, коли Кіл'джеден і чорнокнижник Ґул'дан влаштували їхнє зіпсуття. Обманом змушені випити кров демона Маннорота, орки опинилися в полоні надприродної жаги крові, від якої їхня природна бура шкіра стала хворобливо-зеленою. Скувавши з них першу Орду, демони ледь не винищили дренеїв Дренору, а тоді орки ринули крізь Темний Портал на Азерот. У Першій і Другій війнах падали людські королівства, а орочі армії дійшли до воріт Лордерону, але внутрішня зрада й згуртований Альянс Лордерону зрештою розгромили загарбників, а вцілілих зігнали до жалюгідних таборів інтернування.

Ув'язнення позбавило орків демонічного шалу, і вони лишалися млявими й зламаними, доки не втік Тралл — орк, вирощений у людському полоні. Віднайшовши зв'язок із шаманством, Тралл згуртував клан Морозного Вовка, звільнив родичів із таборів і заснував оновлену Орду. Дослухавшись до пророчих застережень, він повів свій народ через Велике Море до Калімдору. Там жертва Ґрома Хеллскріма назавжди зламала кривавий прокльон Маннорота. Нині орки вибороли собі посушливий край Дуротар і звели місто-фортецю Оргріммар, прагнучи зберегти тяжко здобуту честь серед нового напруження з Альянсом.