Тема
Гарпія
Читати мовою English Deutsch Español Français Italiano Português (Brasil) Русский Українська 简体中文
Запису українською ще немає: прочитайте тут.
Гарпії — хижі птахоподібні гуманоїди, схожі на крилатих нічних ельфійок, що гніздяться в смердючих сідалах по всьому Калімдору та на високих гірських перевалах Альтераку. Вони славляться пронизливим вереском і буремною магією стихій, нападають на необачних мандрівників і спустошують землі, де оселяються. Хоча легенди нічних ельфів пов'язують їх із проклятими зрадницями королеви Азшари, учені виводять їхній рід від Авіани — Дикої Богині птахів.
Крилата напасть Калімдору
Гарпії мають торс і голову нічної ельфійки, поєднані з широкими пернатими крильми й лиховісними пазурами. Попри тендітні ельфійські риси — які, як не дивно, з віком стають лише вродливішими, — натура в них цілком дика. Спершу вони гніздилися серед скель Гір Кам'яного Кігтя, але згодом напористо розселилися по всьому Калімдору й тероризують посушливі каньйони Дуротару, священні крони Тельдрассила та висоти Малгору. На відміну від диких звірів, на яких полюють, гарпії не живуть у злагоді з природою: вони нищать довколишню рослинність і живність, перетворюючи свої гнізда на смердючі смітники, засіяні обгризеними дочиста кістками здобичі.
Пташиний родовід і темна натура
Міфи нічних ельфів часто стверджують, що гарпії походять від віроломних служниць, яких королева Азшара прокляла ще до Великого Розколу. Проте глибші розвідки давнини свідчать, що насправді це заблукале потомство Авіани — прадавньої Дикої Богині птахів. Коли Авіана загинула у Війні Прадавніх, а Дерево-Матір Ґ'Ганір згоріло, чимало її пернатих нащадків піддалися хаосу й гіркій самотності, покинувши священне служіння небу. За тисячоліття цей відчай переріс у чисту злобу. Нині суспільство гарпій — безжальний матріархат, де претендентки на титул королеви мусять зраджувати, вбивати й мучити суперниць, аби втримати владу.
Магія бурі й лихі звички
Гарпії не лише шматують плоть гострими, мов бритва, пазурами, а й володіють небезпечною магією вітру та блискавок, насилаючи на ворогів згори верескливі пориви шквалу. Це дуже хитрі мисливиці, що вміють розмовляти; часом вони виміняють у підземних істот на кшталт кобольдів знайдені дивовижі на яскраві самоцвіти й блискучі дрібнички. Необачних мандрівників іноді зачаровують їхні ельфійські постаті, та тілесний дотик украй небезпечний: поцілунок гарпії отруйний і швидко насилає люту виснажливу гарячку на кожного, хто нерозважливо втратив пильність.