Шлях мисливця

Для тауренів полювання — не розвага й не простий прожиток: його мають за одну з найвищих почестей свого народу. Воно вимагає терпіння, усвідомлення рівноваги Земної Матері й шани до звірів, що блукають пагорбистими рівнинами. Старійшина Скорн Вайтклауд, що відпочиває в Малгорі після десятиліть вистежування по всьому Калімдору, упізнає цей неспокій у молодих шукачах пригод. Замість дозволити їм блукати без мети, він спрямовує їхнє честолюбство в традиційне випробування зрілості й дисципліни.

Щоб довести, що їхнє чуття слідопита справжнє, претендентам доручають здолати рівнинних скрадачів Малгору. Ці великі коти — прудкі, потайні й хитрі хижаки-засідники, що легко зливаються з високою травою рівнин. Чотири пари пазурів доводять: молодий мандрівник уміє помітити хижака, перш ніж стати здобиччю, і обернути лють мисливця проти нього самого.

Здобувши трофеї, посвячений підіймається високими дерев'яними вежами й мостами, що ведуть у Тандер Блаф. Там, на Узвишші Мисливців, пазурі приймає Мелор Стоунгуф. Як майстер-слідопит, що цінує прадавню мудрість Скорна Вайтклауда, Стоунгуф приймає підношення як доказ: посвячений має належний дух, щоб його вели далі мисливськими стежками Калімдору.