Скромне завдання

Прамати Гоквінд пройшла за довге життя багато стежок, і хоч дух її лишається твердим, ноги вже не носять її рівнинами з колишньою прудкістю. Облаштувавшись біля криниці на південному краю Плато Червоної Хмари, вона терпляче й рішуче дбає про свої обов'язки. Коли її стежку перетинають майбутні захисники племені, вона спрямовує їхню молоду снагу на практичні потреби громади, даючи змогу довести свою вартість служінням, а не насильством.

Завдання просить посвяченого віднести наповнений глек води назад на північний захід, до Табору Нарачі, й передати його просто в руки провідникові поселення — Вождеві Гоквінду, синові Праматері. У тауренському суспільстві виживання на посушливих рівнинах Малгору вимагає спільної праці й надійних запасів прісної води. Виявити шану до старійшин громади, беручи на себе їхній тягар, вважається наріжним каменем становлення справжнього захисника племені.

Коли молодий мандрівник приходить із водою від його матері, Вождь Гоквінд бачить у цьому більше, ніж виконану дрібну роботу. За звичаєм тауренів, готовність боронити свій народ на ширших землях починається зі смирення й неспонуканого бажання допомогти. Виявивши цю тиху дисципліну, посвячений привертає увагу вождя й здобуває рекомендацію до прадавніх Обрядів Земної Матері — справжніх духовних випробувань, що відчиняють брами Тандер Блафа.