Повернення додому

Жерці, що в перші дні служби доглядають поранених і очищають скверну довкола Доланаара, швидко привертають увагу Сестринства Елуни. Наставниця Лаурна Морнінґлайт перестріває найздібніших посвячуваних і пояснює, що Жриця Алатея надіслала звістку з проханням про зустріч. Допомагати місцевим поселенням важливо, але кожен вірянин мусить плекати своє єднання з Місячною Матір'ю й відгукуватися на вищий поклик віри.

Шлях веде за межі гілля Тельдрассилу у велике серце Дарнасуса — до Храму Місяця. Святилище, що здіймається над містом у лагідному сяйві благодаті Елуни, — і найвищий дім молитви, і духовна столиця калдореїв. Запрошення знову ввійти в ці зали означає, що жерця вже вважають не просто недосвідченим учнем, а посвячуваним, якого визнає сам провід жрецтва.

Коли мандрівники постають перед Жрицею Алатеєю, вона вітає їх тепло, по-материнському. Алатея поділяє пильну гордість проводу: і вона, і Верховна Жриця Тіранда Віспервінд радіють щоразу, коли посвячувані вирушають у непевний зовнішній світ і повертаються неушкодженими. Це повернення додому відкриває глибші священні випробування під безпосереднім наставництвом Алатеї.