У пошуках Менари Войдрендер

Глибоко під Оргріммаром, у Тіньовій Розколині, чорнокнижники живуть під покровом непевної терпимості. Зеврост — один із найжовчніших наставників темних мистецтв, він охоче глузує з амбітних послушників, що прагнуть майстерності. На його думку, кожен, хто заглиблюється в магію Скверни, лише мчить назустріч власному поневоленню. Він запевняє, що демонічна залежність рано чи пізно цілком опанує чаклуна, і навіть найдисциплінованіший учений стане рабом Викривленого Нижнього Світу.

Попри свої зневажливі пророцтва, Зеврост визнає, що інші чаклуни не поділяють його похмурих поглядів. До Оргріммара дійшли чутки про Менару Войдрендер — вправну чорнокнижницю, що оселилася на кручах над нейтральним гоблінським портом Раджет. Менара шукає здібних учнів, які допоможуть їй виготовити особливі знаряддя, щоб приборкати їхню магічну силу. Для чорнокнижників, які прагнуть удосконалити своє мистецтво, цей поклик стає початком створення легендарної Зачарованої Золотої Кривавої Роби.

Коли мандрівник знаходить Менару високо над Раджетом, справжня природа товариства чорнокнижників постає перед ним у всій повноті. Менара зауважує, що чорнокнижники мусять відкинути расові й культурні чвари та підтримувати одне одного, адже демони, з якими вони укладають угоди, не знають упереджень і не мають жалю до того, хто оступився. Обмін знаннями й виготовлення захисних шат — не шляхетна благодійність, а практична потреба, без якої не вижити серед ворожих сутностей, яких вони прив'язують до своєї служби.