Обпалена Луска

Для ветеранів Орди справжнього воїна міряють не лише кров'ю, яку пролила його сокира, а й ударами, які він здатен прийняти, щоб захистити союзників. У посушливій ущелині Громового Хребта на заході Дуротару блискавошкурі та громоящери аж тріщать від мінливої грозової енергії. Полюючи на цих звірів, воїн мусить витримувати безупинні електричні удари й нищівні атаки. Почорніла, обпалена луска, здерта з їхніх шкур, — незаперечний доказ того, що боєць уміє вистояти під жорстоким натиском і втриматися там, де слабші солдати впали б.

На Далекій Дозорній Заставі, на кордоні між Дуротаром і Пустками, ветеран-воїн Уззек вимагає від новачків п'ять таких лусок, перш ніж передати їм свої знання. На думку Уззека, новачок мусить мати природну фізичну міць, перш ніж збагне тонку науку бойових стійок і тактичної оборони. Принесена луска показує, що воїн має досить стійкості, аби поєднати товсту шкуру, важкий обладунок і виважену роботу ніг у непохитну стіну проти ворогів Орди.