Ішамугале

Серед хижаків Пусток сонцелускі раптори наводять страх своєю хитрістю й жорстокою зграйною тактикою, але ніхто не викликає такого жаху, як Ішамугале. Відомий як Списозуб, він никає саваною не лише заради їжі чи території. Як пояснює Джорн Скайсір, Ішамугале полює з чистого інстинкту й пристрасті — він убиває просто тому, що така його природа. Сутичка з такою істотою перевіряє, чи здатен мисливець вистояти перед чистою, неприборканою звірячою злобою.

Ішамугале — не та здобич, на яку можна просто натрапити, коли вона відпочиває в гнізді. Щоб виманити великого раптора, мисливець мусить наслідувати природний ритм рівнин. Джорн велить претендентові вполювати свіжу жевру — улюблену здобич раптора — і притягти тушу до самотнього всохлого дерева на північний захід від Раджета. Приваблений запахом свіжої крові, що лине з сухим вітром, Ішамугале швидко з'являється, щоб забрати здобич.

Принести ікло Ішамугале до Табору Тауражо — це більше, ніж похвалитися бойовою перемогою. Джорн Скайсір вважає цей трофей глибокою духовною віхою. За тауренськими віруваннями, здолати такого лютого верховного хижака — означає перейняти дещицю його сирої сили. Справжнє випробування, що настає потім, — внутрішнє: нести цю хижу міць стримано, з честю й мірою, а не піддатися сліпій жазі крові.